Одним із важливих завдань набуття комунікативної компетентності медичної сестри під час вивчення дисципліни "Українська мова за професійним спрямуванням" є підготовка майбутніх фахівців-медиків до спілкування, формування в них готовності до розуміння інших.
Реформування сучасної вищої освіти спрямоване на підготовку висококваліфікованих кадрів, які вміють вирішувати питання медичного спрямування за допомогою професійно-комунікативних умінь. Саме тому майбутнім медичним сестрам у процесі професійної підготовки важливо оволодіти культурою спілкування, бути професійно ерудованими, спостережливими.
Уміння спілкуватися в різних ситуаціях із дотриманням установлених норм є пріоритетним напрямом в підготовці майбутніх фахівців-медиків. Сформованість комунікативної компетентності у фахівця свідчить про його теоретичну та практичну готовність до здійснення ефективної професійної діяльності в галузі медицини, що вимагає встановлення регулярних комунікативних контактів: медична сестра – пацієнт, медична сестра – лікар. Від мистецтва спілкування багато в чому залежать і настрій пацієнта. Як доводить саме життя, слово і ранить, і лікує; словом можна вбити, словом можна врятувати. Тому медик має оволодіти культурою мови: вміти добирати мовностилістичні засоби і прийоми відповідно до умов і цілей спілкування, передаючи певний психокультурний контекст.
На шляху до людей, їх розуміння, ми стикаємося з безліччю перепон. На успіх у спілкуванні можемо розраховувати за умови подолання комунікативних бар’єрів у спілкуванні. До прикладу, бар’єр «Авторитет». Під час вивчення теми «Етика ділового спілкування» відпрацьовуються навички подолання основних комунікативних бар’єрів у спілкуванні. Застосовуючи інтерактивну технологію «Акваріум», спрямовану на розвиток критичного мислення та вміння вести дискусію, розглядаємо бар’єр «Авторитет». Учасники освітнього процесу знаходяться за спинами речників та уважно слідкують за перебігом розмови щодо соціального статусу особи, яку досліджують (це медична сестра, пацієнт, родич пацієнта); зовнішній вигляд, доброзичливе ставлення комуніканта до адресата дії, його мовленнєвої компетентності. Відбувається обговорення ставлення студентів до авторитетних та неавторитетних особистостей. Під час бесіди з’ясувалося, якщо слухач довіряє тому, хто говорить (авторитетній особі), то інформація сприймається добре і швидко запам’ятовується. Студенти набувають навички робити висновки з урахуванням точки зору співрозмовників, вчяться переосмислювати власні думки після отримання нової інформації.
Опрацьовуючи бар’єр «уникання», застосовуємо вправу «Фрейм». Студентам запропоновано уявити три рамки: 1) людина, яка просить: «прийом нейтральної фрази»; 2) людина, яка має владу: «прийом заманювання»; 3) людина, яка пропонує можливості: «прийом зорового контакту». Практичним відпрацюванням зазначеного бар’єру є спроба переконати в чомусь співрозмовника, приміряючи на себе по черзі кожну з цих ролей-рамок. «Бар’єри взаємодії» вивчаємо через практичне розв’язання вправ для розвитку комунікативних навичок. Одним із принципів мотиваційного бар’єру взаємодії є усвідомлення того, що краще із самого початку узгодити мотиви співробітництва. Застосовуючи технологію «Дерево рішень», створюємо ситуацію, у якій співрозмовникам потрібно укласти угоду, в якій кожний партнер має свої цілі. До прикладу: «Вакцинація: «Так» – «Ні» та аргументи»; «Аборт: «Так» – «Ні». Під час дискусії комуніканти знаходять рішення, яке б задовольнило інтереси обох сторін, шляхом наведення переконливих аргументів.
Набуття комунікативної компетентності медичної сестри спрямоване на розвиток вміння та готовності будувати контакти з людьми, спілкуватися. У кожної людини свій стиль спілкування, який формується під впливом оточення, виховання, професії. Питання бар’єру «стилів спілкування» розглянуто у форматі прес-конференції. Протягом хвилини студент-медик розповідає про догляд за пацієнтом. Потім одногрупники ставлять доповідачеві провокаційні питання, а доповідач відповідає максимально спокійно та врівноважено. Ефективним є спілкування, коли людина з самого початку націлена на позитивну розмову, здатна аналізувати власні вчинки і дію комунікантів під час спілкування. Це дозволяє тренувати вміння відстоювати свою точку зору, ввічливо і з повагою до співрозмовника, не піддаючись емоціям та провокаціям.
Отже, завдання, спрямовані на використання медичних знань під час фахового спілкування, сприяють формуванню комунікативної компетентності у медичних сестер під час вивчення дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням».