Причетність до подій сьогодення
Моя країна зараз переживає неймовірні випробування. Війна зачепила кожну сферу людського життя: дітей і дорослих, учнів та студентів. Відлік часу втричі прискорився.
Моя мрія здійснилася: я навчаюсь в медичному коледжі. Для мене медик - це єдина професія, в якій функції фахівця та громадянина нероздільні. Вже зараз я розумію, що дії одного медика, парамедика, лікаря, фельдшера, санітара здатні врятувати десятки – сотні життів.
Навчання на випередження
Перед нами, студентами, виникає питання: як у воєнний час оптимально застосувати свої перші вміння та навички?
Ми змінили повністю ритм життя і якість навчання. У Кам’янському фаховому медичному коледжі на постійній основі сумісно з центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Дніпропетровської обласної ради для студентів старших курсів освітньо-професійних програм Лікувальної, Сестринської та Акушерської справ проводяться практичні тренінги, майстер-класи з надання медичної допомоги постраждалим при невідкладних станах. Метою тренінгів є вдосконалення практичної підготовки здобувачів освіти. Майстер-класи практичних навичок проводять досвідчені, віддані своїй справі фахівці.
Зараз кожний навчальний кабінет, лабораторія – це локації, в яких розгортаються змагання «за життя» дітей та дорослих у ситуаціях, максимально наближених до умов війни: мінно-вибухові травми, кровотечі, хімічні опіки, зупинка серця тощо.
Що ми робимо? Починаємо із сортування поранених, визначаємо рівень безпеки для себе та інших, стабілізуємо постраждалих через надання поетапної допомоги. Вчимося працювати в команді, як один механізм. І так щодня, власноруч, до дрібниць, відпрацьовуємо кожну навичку ще раз і ще раз. Чим більше втомлюємося, тим більше полегшення; відчуваємо, що причетні до боротьби Збройних Сил України і всього народу.
Дієвість – наш основний двигун
Все пізнане і набуте ми передаємо на волонтерських засадах пересічним громадянам під час тренінгів з домедичної допомоги. Ми раніше думали, що це навчання на випередження. Тепер ми розуміємо, що йдемо в ногу з життям. Але наша швидкість випереджає час біди.
І таке прискорення дає нам можливість бути у центрі громадського життя. Про наші досягнення та суспільну діяльність ми розповідаємо в соціальних мережах: як допомагаємо ЗСУ; донатимо на станціях переливання крові; купуємо необхідний одяг; збираємо матеріали на окопні свічки та маскувальні сітки; допомагаємо в лікарнях. А ще пишемо листи нашим захисникам і вкладаємо в них обереги. Гартуємо наш дух та формуємо в собі готовність до професії, в якій ми вже знаходимось.
Виклик і справа мого покоління
Новини з фронту; інтерв’ю з представниками ЗСУ, волонтерами; пошук можливостей застосувати наші знання – це основні теми наших розмов серед молоді. Несемо в собі особисту відповідальність за кожен день навчання. Ставимо нашим викладачам конкретні практичні питання. Як найкраще, найміцніше засвоїти знання; опанувати практичні навички, що є стандартом в усьому світі? Як раціонально і з користю використати наданий нам історією час? Ми завжди отримуємо відповідь. Вона у наших вчинках, стосунках та відповідальності.
В одному з підручників 2021 року «Охорона ментального здоров’я» є передмова:
Не всі рани війни є видимими,
Але всі потребують зцілення…
Будемо навчатися ще краще, щоб бути спроможними долати складні виклики сьогодні та в майбутньому. Збережемо здоров’я людей. Вистоємо та переможемо.