Для повноцінного володіння кожною професією фахівець повинен обов'язково знати термінологію своєї спеціальності. Досить значна частина професій вимагає знання латинських висловів і термінів (лікарі, юристи, перекладачі, фармацевти, представники природничих наук) [1].
Немає, напевне, іншої такої професіональної діяльності, в якій світовий багатовіковий досвід не знайшов би своє відображення наскільки повно, як в складі професійної мови медичного працівника. Термінологія об’єднує, полегшує, прискорює інформаційний обмін. Терміни застосовують при встановленні діагнозу, у разі клінічних та епідеміологічних спостережень тощо.
Понад півтори тисячі років латинь була для Європи мовою культури і науки, зокрема медицини. Назви захворювань та їхні симптоми, анатомічна номенклатура, назви лікарських препаратів тощо – це все слова латинського і грецького походження [2]. Курс «Основи латинської мова з медичною термінологією» сприяє засвоєнню як рідної, так і сучасних європейських комунікативних мов, оскільки кожна з них містить фундаментальне підгрунття давньогрецького та латинського походження.
Мета статті полягає у визначенні впливу латинської мови на формування медичної термінології, висвітленні характерних особливостей використання сучасних медичних термінів та необхідності вивчення дисципліни «Основи латинської мови з медичною термінологією» студентами-медиками.
Змістовне та структуроване викладання теоретичного матеріалу, грамотне виконання практичних завдань та самостійної роботи – важливі складові успішного засвоєння медичної термінології.
Вивчення медичної термінології починається з її систематизації, відповідно до принципів термінотворення [3].
До розділу Анатомічна термінологія входять терміни, що використовують у нормальній та патологічній анатомії (назви частин тіла, тканин, органів тощо). Здобувачі освіти знайомляться з основами граматики латинської мови та типами термінів, найчастіше вживаними в анатомічній номенклатурі. Самостійна побудова анатомічних термінів починається з двох послідовних термінів і вдосконалюється до побудови складних п'ятискладових термінів. У побудові анатомічних терміноелементів найчастіше використовують латинську лексику.
Клінічна термінологія - це сукупність термінів, що вживаються в назвах діагнозів, патологічних станів, відхилень від норми, а також назви оперативних втручань, методів дослідження, лікування. До них належать назви медичних приладів та інструментів. На відміну від анатомічних термінів у клінічній термінології мають перевагу слова й словотворенні елементи грецького походження. Серед клінічних термінів розрізняють однослівні (asthma, diagnosis, pulsus та ін.) та складні, утворені шляхом сполучення декількох словотворчих елементів − терміноелементів. До прикладу, pathogenesis, hypovitaminosis, haemostasis. Засвоєння значення окремих терміноелементів не тільки дозволяє зорієнтуватися у структурі клінічного терміну, а й сприяють збагаченню лексичного багажу професіональної мови фахівцями медичного профілю.
Фармацевтична термінологія — це комплексне поняття, що представляє терміни фармакогнозії — науки про лікарську сировину рослинного, тваринного та синтетичного походження; фармакології − науки, що вивчає дію лікарського засобу на живий організм; фармацевтичної хімії, ботаніки та інших. Протягом багатьох віків європейська медицина традиційно використовує латинські та латинізовані грецькі слова у назвах сировини для виробництва ліків, у назвах виготовлених лікарських засобів та у рекомендаціях щодо їхнього застосування.
На практичних заняттях найбільший акцент викладачі роблять на питанні номенклатурного і термінологічного словотворення, а також на формуванні навичок необхідних для заповнення спеціальних медичних документів латинською мовою (рецепт, історія хвороби).
З метою систематизації лексичного матеріалу та мотивування студентів щодо самостійного опрацювання та засвоєння термінологічної бази викладачами створено лексичний мінімум з латинської мови для студентів медичного коледжу. Лексичний матеріал охоплює всі розділи курсу і спрямований на опанування теоретичних основ латинської медичної термінології. Певна кількість слів, що призначена для засвоювання студентами, подана в контексті крилатих висловів, сталих професійних медичних виразів та клінічних діагнозів, які необхідні для формування професійної компетентності майбутнього фахівця. Лексичний матеріал подано відповідно до алфавітного порядку, що суттєво полегшує самостійну роботу студентів.
До прикладу, студенти які вирішили присвятити своє життя спасінню людей знайомляться з принципом "Не нашкодь". "Noli nocere!", дослівно "Primum non nocere!" - "Найперше - не зашкодь"! Цей вираз є одним з головних заповідей медичної етики. Вперше він зустрічається в настановах Гіппократа своїм учням. Передусім не спричинити хворому шкоди. В сучасному розумінні вислів означає недопущення недобросовісності, недостатньої кваліфікації, а правильна оцінка ситуації та творіння добра.
Латинські крилаті вислови дуже точно відображають суть медичної діяльності. Систематична робота над собою та досягнення результатів - головна теза медичного працівника. Знання латинських висловів допомагає зрозуміти сутність життя, сформувати свою життєву мету і йти до неї.
"Non tam praeclarum est scire latine, quam turpe nescire" - "Не настільки похвально знати латину, наскільки ганебно не знати її" - цей вислів видатного Римського оратора Цицерона свідчить про цінність вивчення латинської мови.
Nota bene — латинська фраза, що означає «добре відзначити», позначка, що використовували для привернення уваги читачів у середньовічних рукописах. Сьогодні nota bene («зверни увагу», «запам'ятай», «зауваж») вживається, як професійних медичних вираз— нотатка в рецептурних прописах та медичній документації.
В процесі опанування основ латинської мови з медичною термінологією у здобувачів освіти формуються фахові компетентності:
- здатність читати і писати терміни латинською мовою;
- здатність використовувати знання елементарної граматики (систему закінчень, узгодження іменника та прикметника, відмінювання дієслів тощо);
- здатність перекладати рецепти будь-якої складності з латинської мови українською та з української латинською;
- здатність правильно писати назви лікарських засобів в рецептах.
- здатність перекладати медичні терміни без використання словника;
- здатність володіти способами творення медичних термінів;
- здатність конструювати та розшифровувати медичні терміни.
- здатність знаходити в структурі клінічних термінів та розуміти грецькі терміноелементи;
- здатність застосовувати чималу кількість лексичних одиниць на рівні довготривалої пам'яті;
- здатність працювати з медичною документацією;
- здатність використовувати професійну лексику.
Формуванню практичних навичок у здобувачів освіти допомагає пошукова робота із джерелами інформації та міні-проєкти з подальшим створенням доповідей та презентацій. Як результат, підвищується якість і результативність навчання та мотивація студентів до вивчення латини як мови медицини, оптимізується проведення практичних занять, забезпечується розвиток логічного та критичного мислення студента, формуються навички спілкування та співпраці в команді, як важливої складової професійної майстерності майбутнього фахівця. Грунтовне вивчення міжнародної наукової термінології сприяє професійному розвитку студентів не лише як фахівців, а й гармонійно сформованих особистостей.
Висновки. При викладанні здобувачам освіти основ латинської мови з медичною термінологією використовується принцип системного підходу, який дозволяє опанувати необхідний обсяг анатомічних, клінічних та фармацевтичних термінів шляхом поступового збагачення, додавання нової лексики, ускладнення медичних термінів. В результаті здобувачі освіти набувають навичок читати тексти різного рівня складності, аналізувати їх; запам’ятовувати найбільш поширені словосполучення, та правильно використовувати їх, не допускати фонематичні помилки; виписувати рецептурні прописи, виконувати необхідні граматичні вправи та вільно використовувати латинську медичну термінологію.