Реформа охорони здоров'я в Україні вимагає від випускників медичних коледжів неабиякий фахових знань. Вміння формувати професійну компетентність, інтегрувати свої знання в рішення практичних завдань - головна мета медичної освіти. Однією з пріоритетних ланок здобуття медичної освіти є вивчення основ латинської мови з медичною термінологією.
Для успішного засвоєння навчального матеріалу важлива зацікавленість здобувачів освіти в опануванні цієї стародавньої «мертвої» мови. Так, в наш час, латинська мова не вживається для спілкування народів, але вона до цих пір залишається актуальною, затребуваною і займає абсолютно особливе місце серед інших мов світу. Ми пам’ятаємо її безцінну спадщину: твори грецьких мислителів, філософів Петрарки, Леонардо да Вінчі; посібники з медицини Авл Корнелій Цельса, Клавдія Галена; твори Спінози, Ньютона, Ліннея; праці латинською мовою українських вчених Амбодика-Максимовича, Шумлянського, Пирогова.
Латинська мова стала фундаментом для народження сучасних мов романської групи: італійської, іспанської, португальської, французької та інших. [2].
Уся сучасна фізична, хімічна, біологічна, анатомічна, гістологічна та загально-технічна термінологія має греко-латинське підгрунтя. Латинська мова є мовою науки і релігії. Та найбільш вживаною латина залишається в медичній галузі і стала воістину мовою медицини. Медикам із стародавніх часів відомий латинський крилатий вираз «Non est medicina sine lingua Latina» - «Без латини нема медицини».
Випускники медичного коледжу крім бездоганного володіння фаховими знаннями мають бути термінологічно грамотними та володіти професійною мовною культурою. Саме такі якості і формує вивчення дисципліни «Основи латинської мови з медичною термінологією».
При викладанні дисципліни дотримуємося принципу міждисциплінарної інтеграції з такими профільними дисциплінами, як анатомія, гістологія, хімія, біологія, фармакологія тощо. На заняттях задаємо завдання і вправи, що вимагають від здобувачів освіти інтегровано застосовувати знання, одержані при вивченні цих суміжних дисциплін. При цьому використовуємо індивідуально-диференційований підхід: завдання різних рівнів складності, що дозволяє виявити потенціал та індивідуальні здібності кожного студента.
В процесі навчання у коледжі студенти засвоюють поняття, необхідні для майбутньої професійної діяльності: анатомічну термінологію при вивченні анатомії та фізіології людини; сукупність фармакологічних, клінічних та фармацевтичних термінів [1]. Вивчення студентами певних лексико-граматичних структур, назв лікарських препаратів і номенклатурних найменувань в подальшому допоможуть свідомо і грамотно орієнтуватися в назвах захворювань, клінічному перебігу, методах лікування, призначеннях лікарських засобів.
Для реалізації запланованого матеріалу у повному обсязі і глибокого засвоєння його здобувачами освіти використовуємо різні методи та принципи роботи. До прикладу, метод «незакінченого речення», коли студенти швидко, по черзі відповідають на поставлене запитання або висловлюють свою думку чи позицію. Випереджаючий метод навчання, коли всі студенти на попередньому практичному занятті отримують однакове домашнє завдання – виконати вправу, а на наступному практичному занятті відбувається перевірка виконаного завдання з подальшим обговоренням та аналізом. На практичних заняттях пріоритетними є такі інтерактивні методи: робота в парах та групах з елементами гри, інтерактивні комп’ютерні технології (мультимедійна візуалізація навчального матеріалу, комп’ютерне тестування, вирішення кросворду).
Об’єднує студентів та викладача спільна робота: виконання міні-проєктів, підготовка доповідей та презентацій до студентських конференцій, обговорення результатів пошукової роботи здобувачів освіти тощо. Студенти жваво цікавляться медициною Стародавнього Риму, лікарями та лікарнями, медичними школами Стародавнього Риму, методами лікування і лікарськими засобами давніх часів. Міні-проєкти допомагають студентам опановувати навики пошуку та досліджень і сприяють розумінню історії творення міжнародної анатомічної номенклатури, історії найменувань форм ліків, багатозначних анатомічних та клінічних термінів та їх функціонування в сучасній медичній терміносистемі [3].
Окремо акцентуємо увагу на словоутворення та побудову термінів на основі назв хімічних елементів, лікарських рослин, лікарських засобів, назв лікарських форм: порошків, мікстур, суспензій, емульсій, мазей, крапель та ін. Латинською мовою представлена міжнародна класифікація лікарських форм за призначенням та способом застосування. Такий арсенал знань допомагає медичному працівнику грамотно виписати латинською мовою рецепт, який служить не тільки як звернення в аптеку за лікарським засобом, а являється медичним, фінансовим та юридичним документом.
Знання з основ латинської мови допомагають майбутнім фахівцям вміло і швидко користуватися словниками та довідковою літературою в пошуках потрібної граматичної таблиці, довідкової інформації тощо. Адже граматичний аналіз, користування словником і переклад - це три споріднено пов'язані між собою процеси.
Велике значення мають правильна організація особистого спілкування викладача зі здобувачами освіти, врахування індивідуальних особливостей студентів, ораторські здібності та риторичні вміння педагога, здатність зацікавити аудиторію.
В результаті вивчення дисципліни у здобувачів освіти формуються фахові та загальні компетентності:
- здатність усвідомлювати функції латинської мови в освітньому процесі;
- здатність використовувати граматичний матеріал в медичній термінології;
- здатність правильно виписувати лікарські засоби в рецептах;
- здатність конструювати та розшифровувати медичні терміни;
- здатність користуватися словниками й довідниками;
- здатність розуміти особливості класифікації та відмінювання слів;
- здатність розуміти греко-латинські дублети для порівняльного аналізу класичних латино-грецьких термінів та відповідних їм національних еквівалентів інших мов;
- здатність декодувати медичні терміни;
- здатність використовувати професійну лексику;
- здатність працювати з медичною документацією;
- здатність здійснювати пошук та аналіз інформації;
- здатність працювати самостійно та в команді;
- здатність проводити дослідження і приймати обгрунтовані рішення.
Отже, вивчення латинської мови як фундаментальної дисципліни професійного спрямування у медичних закладах вищої освіти передбачає, насамперед, формування термінологічної компетентності майбутнього медичного працівника. Опанування медичної термінології, знайомство з латинськими крилатими виразами розширює лінгвістичний світогляд здобувачів освіти, сприяє вихованню етичних і естетичних цінностей молодої людини, підвищує її комунікативну компетентність та формує професіональну культуру.