Сучасний освітній простір потребує новітніх педагогічних підходів до його організації, застосування ефективних способів взаємодії в системі «викладач-здобувач», а також об’єктивних критеріїв оцінювання рівня сформованих компетентностей випускника освітньої програми та обсягу набутих практичних знань.
Зазначені потреби сьогодення диктують необхідність змін традиційно-дидактичного навчання на навчання, орієнтоване на студента, його особливі академічні потреби, попередній досвід та власне бачення майбутнього на ринку праці. Саме студентоцентроване навчання стало найважливішим педагогічним підходом у сучасній вищій школі.
Знання - це завжди сила, що є поштовхом до розвитку. Невпізнанно, радикально, неочікувайо знання змінювали «обличчя» цивілізації, суспільства та епохи і в них людину. Потреба в накопиченні, збереженні, передачі знань наступним поколінням закарбована людством від печерних малюнків, кам’яних скрижалів до таємних і просвітлених часописів, тисячних фоліантів у бібліотеках світу... Це стислий, спресований скарб поколінь людства до нашого часу - знання!!!
Це перший аргумент на користь студентоорієнтованого освітнього простору, завдання якого відоме - вчити, здобувати знання і йти далі.
Інше питання: джерела знань. Сучасна молодь не прикладе зусиль, щоб піднятися на верхні сходинки і, змахнувши пил віків, прочитати на одній зі сторінок сократівське «Заговоріть зі мною, щоб я Вас побачив». Чому? Бо вони інші, їм, нашим студентам, треба побачити, причому негайно побачити цю картину.
Тому акцент на сучасних джерелах інформації, які мають опанувати і викладач, і здобувач. А інформація з’являється майже миттєво: в кольорі, об’ємі, через неймовірні відстані, перепони. У такому калейдоскопі легко «втратити голову». Чому? Таке засилля інтернету є показником інформаційної інтервенції. Вона може бути зовнішньою і внутрішньою, загальною, прикордонною, хакерською, «заробітчанською», владною, рекламною, політичною тощо. Вплив її «магнетичний» у повному розумінні цього слова і тепер свідомість молодих людей, їх погляди, переконання тепер змінюються кожні 20-25 років. Їм уже не потрібні століття. Їх об’єднує глобальна інформаційна «павутина», що начинена «принадами цікавого» на будь-який смак. Тому другий аргумент на користь якості навчання у партнерстві «викладач - здобувач»: як обмежити незалежність у сприйнятті інформації; «завоювати» свій простір у свідомості наших студентів? Бо медицина без впливу особистості викладача і викладача-лікаря, його досвіду, сили духу і любові до життя в людині, не може стати повноцінною.
Відповідь на другу частину питання. Студентська молодь в освітньому сучасному просторі: яка вона? Теорія поколінь була описана в 1991 році Нілом Хау та Вільямом Штраусом. Дослідження продовжуються. Згідно з цією теорією, покоління змінюють одне одного раз у 20-25 років. Це якраз наші з вами студенти, які народилися після 1996 р. Їх називають «центеніали». Вони ще дуже молоді, але їх вже ні з ким не сплутати, їхні відмінності від інших поколінь: народжені в епоху інтернету, спілкуються у соцмережах, думають глобально, візуали: побачити, а не почути; цінують безпеку, прагнуть покращити світ.
Чи можна з ними налагодити контакт? Так! По-перше, для них все потрібно візуалізувати, вся інформація має бути наочною. По-друге, все треба робити швидко. Швидкість важлива як ніколи. По-третє, центеніали полюбляють все цікаве, і швидко про все забувають. Треба навчитися чимось вирізнятися серед інших. Постає питання: навіщо мені (сучасному викладачеві) вчитися працювати з центеніалами? Ми ж розуміємо, що наша молодь не абсолютно всі центеніали. Але багато з них дійсно вони - покоління Z.
Кожне покоління - це певна цільова аудиторія. Якщо ми працюємо з певною кількістю студентів, то в широкому сенсі ми працюємо з цілим поколінням. Хіба є у нас професійні завдання іншого напряму? «Світ ловив мене, і не спіймав», - говорив Григорій Сковорода.
І нехай у час студентоцентрованого навчання будуть ці дорослі діти «вловимими», «впійманими» нами зі всесвітнього простору інформації для того, щоб не втратити відчуття землі під ногами, радості, комунікації наживо через розвиток softskills і можливості взяти від батьків і нас з вами все те, що зробить їх сильнішими, захищеними, впененими. А те, що вони будуть відрізнітися від нас, без сумніву, дасть їм можливість перетинати кордони держав не тільки як фізичним особам, а з інтелектом, цінностями, намірами, які зрозумілі і прийняті цялим світом.
Якщо поколяння таке візуалізоване, спадає на думку, що ми з вами постійна жива "картинка", тому бути цікавими через переконання, досвід, упевненість і спілкування - мета викладача. У цій постійній взаємодії поколінь «викладач - здобувач» нам не потрібна перемога (хто кого?). Ми прагнемо успіху - результату. Цього можна досягти тільки в союзі поколінь за повного розуміння мети та з обміном досвідом.
Одним із вдалих проектів впровадження студентоорієнтованого навчання є проект «Парадокси підліткового віку: достукатись, щоб почули», де в центрі подій, дискусій, ситуацій, рольових ігор - студент, який опанував внутрішні протиріччя і зіграв провідну роль, і навіть вірші написав Здобувачів було залучено до розв’язання «реальних» питань, створювалися ситуації вмотивованого виходу із ситуацій. Здобувачам були запропоновані символи розв’язання таких «живих ситуацій: будинок - сім’я, родинне коло; компас - вміння прислухатись, відчувати свої справжні емоції, знаходити вихід; рятівний круг-друз Було дібрано так відеосюжети, листи, історії, ситуації, які здавались безвихідними. Тренували студентів «ступінь піднесення над обставинам/ життя», який за показниками ВООЗ є головним у визначенні соціального здоров'я ХХІ чтоліття. Акцент було зроблено на критичне та аналітичне розуміння "умовно" пережитих ситуацій, підвищення відповідальності здобувача, розширення автономності особистості.
Студенти стрімко випереджають нас - але це тільки на користь нашій загальній справі. Наше завдання: навчити їх не злетіти з траєкторії польоту на узбіччя, тому маємо формувати сильну особистість.