Постановка проблеми. За нових умов побудови концепції освіти України актуальною проблемою є підготовка висококваліфікованих вмотивованих фахівців із високим рівнем професійних вмінь, здатних адекватно та творчо застосовувати знання для розв’язання поставлених задач у будь-яких ситуаціях, легко адаптуватись до нових вимог. Сьогодні значно зменшується загальний відсоток природничо-наукових дисциплін, що негативно відображається при вивченні клінічних дисциплін та підготовці медичних працівників [2].
Дослідниця Стучинська Н.В. зазначає, що під час професійної підготовки здобувачів фахової передвищої освіти необхідно враховувати таку освітню вимогу сьогодення, як формування «довготривалих знань, які можуть бути забезпечені лише за умови їхньої фундаментальності». Роль фундаментальних природничих знань з фаховою підготовкою здатна забезпечити професійну мобільність і впевненість в їх впровадженні [1].
Тісний зв'язок отриманих знань з майбутньою професією сприяє свідомому і вмотивованому підходу до навчання у здобувачів освіти. При цьому можливостями однієї дисципліни вирішуємо задачі іншої [3]. До прикладу, вміння і навички, набуті в результаті вивчення фізики на І курсі, обов’язково стають в нагоді при вивченні дисципліни «Основи біологічної фізики та медична апаратура» на ІІ курсі та в подальшому - при здобутті першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.
Мета статті: дослідити проблему фундаментальної і фахової підготовки студентів-медиків та запропонувати методики їх професійного спрямування і фахових компетентностей при вивченні природничо-наукових дисциплін.
Методи дослідження: проаналізували автореферати, навчально-методичну літературу, наукові статті, дисертації, робочі програми з фізики і астрономії, з основ біологічної фізики та медичної апаратури, з клінічних дисциплін; застосували методи систематизації, пояснення і прогнозування.
Виклад основного матеріалу. Майбутні фахівці мають знати фізичні закони, яким підпорядковується робота органів і функціонування систем, принципи роботи лікувального і діагностичного обладнання (ультразвукова діагностика, рентгенівська діагностика, позитрон-емісійна томографія, електронний парамагнітний резонанс, магнітно-резонансна томографія, доплерографія тощо), опанувати методи візуалізації у медичній діагностиці та методи радіаційної медицини. Майже всі медичні прилади сконструйовані за фізичними законами (ендоскоп, мікроскоп, стетофонендоскоп та ін.). Тому доцільним є включення у робочу програму дисципліни «Фізика і астрономія» (І рік навчання) тем, що інтегруються з дисципліною «Основи біологічної фізики і медична апаратура» (ІІ рік навчання та перший (бакалаврський) рівень вищої освіти) і клінічними дисциплінами (ІІІ і ІV роки навчання та перший (бакалаврський) рівень вищої освіти).
Такий підхід у викладанні активізує процес засвоєння здобувачами освіти навчального матеріалу та збільшує їх зацікавленість до навчання і як результат, покращується якість освіти. Так в робочу програму з дисципліни «Фізика і астрономія» включено теми медичної спрямованості. До прикладу, фрагмент аналізу робочих програм з фізики для вдосконалення робочої програми з дисципліни «Фізика і астрономія» з урахуванням фахової спрямованості здобувачів освіти (табл. 1).
Висновки. Використання міждисциплінарних зав’язків сприяє формуванню професійної орієнтації здобувачів освіти та мотивує до навчання. Вдосконалення навчально-методичної системи допомагає сформувати фахові компетентності майбутніх фахівців, розвиває клінічне мислення та системний підхід до навчання, формує вміння логічно та послідовно зв’язувати різні факти, сприяє кращому засвоєнню знань та вмінню застосовувати навички, набуті при вивченні фізики у клінічній практиці.